Як слід ставитися до смерті?

Протоієрей Іоанн Желіховський:

Чи не славою і щастям, а скорботою і стражданням перевіряється справжня вірність. Добрі справи відомі, і вони завжди під рукою.

Ми, хоч і тимчасово, але відчуваємо присутність минулого в інший світ людини, і він дійсно оживає в наших спогадах і мислях.Накорміть, напоїти, дати притулок, втішити, допомогти в лікуванні, одягнути. Все це перераховується Господом в Його словах про Страшний Суд. І, звичайно, справи ці припускають, що біля вас є живий і в чомусь потребує ближній. Але є й інші види добрих справ, пов’язані вже зі смертю. Вони не нижче перших, а іноді і вище. Особливу ціну мають праці, які Євангелієм називаються справами милості, спрямовані на погребеніеумершего. Близькі покійного, перебуваючи в роздавленому скорботою стані, часто стають абсолютно безпорадними. І значить, комусь потрібно клопотати, допомагати, працювати.

Подібна допомога не поступається в ціні всякого доброго діла, здійсненого для живої людини. При цьому потрібно мати не тільки серце, що милує, а й розум духовний, і життєвий досвід.

Коли учні відомого професора прийшли до нього додому за консультацією, що вийшов їм назустріч дворецький тихо вимовив: «Учитель сьогодні не зможе прийняти вас. Він трошки зайнятий. Він помирає”.

Всіх нас колись очікує це заняття. Інша справа, що розумниці і воїни з думкою в очах і з конкретною справою в руках, можливо, і вмирати не побояться. Хоча смерть – непрохана дама і примхлива і налякати здатна кого хочеш. Але все одно, якщо людина встречаеться без істерик, значить, є щось за душею у людини.

Перебуваючи в утробі матері, дитина зовсім не хоче з’являтися на світло. Йому там зручно, комфортно, тепло і безпечно. У його розумінні, в цьому і полягає сенс егобитія. Звідки йому знати, яке сподівання покладають на нього ті, які з нетерпінням чекають його народження? І що дивного в тому, що дитина плачу і протестуючи з’являється на світ?

Точно так же плачем ми сьогодні, коли близька нам людина народжується для вічності. Адже смерть – це таємниця, і звідки нам знати, що визначено йому. Наш обов’язок – лише допомогти йому в цьому і молитися, адже те, що гусениця називає кінцем світу, метелик називає днем ​​народження.

Колись Честертон тонко підмітив, що ті знаки, які ми ставимо в бюлетень для голосування, нагадують хрести на надгробках. Роблячи свій вибір на майбутнє, напевно, варто подумки порадитися і з померлими, як би вони поставилися до нашого вибору. У Китаї одна могила затримує будівництво хмарочоса.

Нехай сьогодні всемилостивий Господь зміцнить кожного з нас, щоб і в радості і в горі ми відчували Його всемогутню десницю, яка веде нас, одному Йому відомими шляхами, до вічності і порятунку.