Реєстрація | Вхід

16-16

(048) 706 16-16

(044) 500 16-16

Проводи

Проводи – таку назву має один з найбільш сакральних слов’янських звичаїв. Сенс звичаю полягає в тому, що б віддати данину пам’яті предкам і всім родичам, яких вже немає на цьому світі, але які живі в пам’яті людей. Це подія, яка дозволяє залучити дітей до сімейних традицій, відчути єднання в сімейному колі. Поминальні дні за православним звичаєм починаються на третій день після свята Воскресіння Христового або по іншому – «Великодня». У народній же традиції, таким днем ​​найчастіше виступає воскресіння, через тиждень після «Великодня». Це день, коли вся родина збирається на цвинтар, і робить поминальну трапезу.

Перед тим, як приступити до спільної трапези на кладовищі, потрібно обов’язково прочитати молитву про померлого, а також «Отче наш». У деяких слов’янських регіонах прийнято перед першою стравою скуштувати поминальне колево (або кутю).

Колево (кутя) – це православне поминальне блюдо. Найчастіше його готують на великі православні свята, такі як: Різдво, Великдень, проводи , поминальні дні православного календаря, а також на трапезу в день поховання.

Існує повір’я, згідно з яким, додаються в Колєву солодощі їсть і душа покійного. Символом цієї страви виступає віра живих в царство небесне, вічне життя і воскресіння.

Придбати Колєву ви можете тут

1 коробка = 25 порцій = 100 грн.

Рецепт поминального Колєву включає в себе – пшеницю, рис, горіхи, а також солодощі, у вигляді меду або мармеладу. Крім куті, в народі, прийнято брати з собою –
паски, крашанки, писанки, ковбасу, сир, цукерки
і т.д. Як відомо, поминаючи, прийнято згадувати добрі вчинки, які чинила людина за життя, при це говорити про погане забороняється. Окремо варто відзначити, що православна традиція не сприймає поминання померлого алкоголем, що вважається гріхом і приносить шкоду душі покійного. Однак в нашій країні, такі православні рекомендації найчастіше не виконуються. Певним компромісом в такій ситуації можна вважати – червоне вино або кагор, яке використовуються в церковних обрядах. Але знову ж таки, не варто забувати про справжню мету «Проводів», які не повинні перетворюватися в веселий балаган, а скоріше навпаки, змусити людину трошки подумати про вічне і звернутися до свого коріння… Завершувати трапезу найчастіше прийнято пиріжками і розтягаєм.

Якщо ми звернемося в глиб традиції, то виявимо, що не випадково проводи проводять після Пасхи. Ми, як би спільно з покійними, радіємо світлого Воскресіння Христового. Просте побутове спілкування з померлими зміцнює віру, проголошуючи, то що і після смерті людина не залишає лоно Церкви Того Бога, «який не є Богом мертвих, але всіх живих».

У слов’янській традиції, існує повір’я, що в дні «Великодня», на Родоніцу, душі померлих спускаються з небес на Землю, а перед поверненням назад, чекають біля воріт кладовища подаяння, які забирають потім з собою. Саме з цим пов’язана традиція, залишати їжу на могилі або подавати милостиню жебракам.

Підходячи до могили, стоїть перехреститися і помолитися про душу покійного. По можливості – слід запросити священика, який відслужить «за упокій душі».

office1

Підходячи до могили, стоїть перехреститися і помолитися про душу покійного. По можливості – слід запросити священика, який відслужить «за упокій душі».

У слов’янській традиції, проводи, поминки – звичай спільної сімейної трапези, саме з цього, на деяких ділянках ми можемо спостерігати довгі, вкопані столи. Головні позитивні моменти поминального дня – це те, що збирається вся рідня, в сімейному колі проводиться спільна молитва за прощення гріхів, що очищає душі як померлих, так і живих. Відбувається залучення наступних поколінь до традиції.

Кошик на проводи ви можете придбати в нашому інтернет-магазині