Швидше за все, кожен користувач соціальниx мереж, хоча б раз в житті задавався питанням – що відбувається з акаунтами і аватарками людей, яких вже немає серед нас? Як ставитися до таких сторінках?
& Nbsp;

    З одного боку, сторінка в інтернеті, це пам’ять про загиблого, так як на ній зберігаються записи, фото, відео, листування і т.д. Уявіть, скільки об’єктивної інформації, майбутнім поколінням зможуть дати наші сторінки після нашої смерті, скажімо так, років через 100… Переоцінити важливість такої інформації для майбутніх: істориків, соціологів, філософів і т.д. вельми складно.

 

      Але разом з тим, є й інша сторона – етична. Постійне нагадування про померлу людину, ятрить душу його рідних і близьких. Знайти рішення, яке влаштовувало б усіх досить складно. Для віруючої людини, головним стане питання – що буде з душею померлого в такому випадку? З точки зору релігії, обряд похорону – це символічний процес, який підводить риску, завершує земне життя, звільняє душу людини перед тим, як вона відправиться в інший світ. Але чи можна вважати цей обряд завершеним, якщо існування людини продовжується в мережі, нехай навіть офлайн … Це питання породжує наступний, як ставиться в цілому до віртуального життя людини? Чи можна стверджувати, що життя в соціальних мережах – частина земного життя людини? Адже якщо це так, значить інтернет похорон потрібно вважати необхідністю.

 

   Наприклад в США, пропонують віддати право розпоряджатися обліковими записами покійного, виконавцю заповіту. Законопроект запропонував Джон Уїтмен, сенатор американського штату Небраска. Поки що подібний закон діє лише в одному штаті США – Оклахомі. Але питання стає все більш актуальним у міру того, як дорослішає аудиторія користувачів “Фейсбук” і “Твіттер”.

 

   На даний момент немає єдиного рішення цієї проблеми. Адміністратори Фейсбук дають можливість родичам загиблого перетворювати такі сторінки – в «сторінки пам’яті», а також створювати “сторінки пам’яті” тим, хто ніколи не був зареєстрований в мережі. На таких сторінках модератори блокують можливість додавати покійного в друзі, так що його сторінка стає чимось на зразок віртуальної могили. Голландська соціальна мережа Hyves дає можливість перевести сторінку покійного в статус “Inmemoriam”, коли до імені користувача додається слово “Inmemoriam” – «Пам’яті…». При цьому блокується можливість додавати таку сторінку в чат, а також відключаються оповіщення про дні народження.

 

    Разом з тим ідея безсмертя в соціальних мережах, поступово здійснюється. Дейв Бедвуд, створив додаток Daily Telegraph, завдяки якому можна твітити навіть після смерті. Додаток аналізує всі повідомлення користувача, а після його смерті – продовжує створювати нові твіти. Популярність такого генератора не велика, поки що зареєструвалися близько 300 осіб.

 

УЧАСТЬ У ОПИТУВАННІ

Leave a Reply